Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.11.2019 року у справі №58/505

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 58/505

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Громадської спілки "Український музичний альянс" (далі - ГС "Український музичний альянс", позивач) - не з`явилися,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна" (далі - ТОВ "Філіпс Україна", відповідач, скаржник) - Кобилецький О.І. (адвокат, а/п від 29.09.2010 № 4296/10),

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Філіпс Україна",

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 (головуючий - суддя Бондарчук В.В., судді: Марченко О.В., Нечай О.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (головуючий - суддя Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Отрюх Б.В.)

у справі № 58/505

за позовом ГС "Український музичний альянс"

до ТОВ "Філіпс Україна"

про стягнення коштів.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" у жовтні 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Філіпс Україна" 483 076,50 грн відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", 4,29 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 2,18 грн, а всього 483 082,97 грн.

1.2. Позовні вимоги змінювалися. Так, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, що надійшла до суду 11.04.2014, позивач просив суд стягнути з відповідача 556 949,91 грн заборгованості, з яких: 515 685,07 - відрахування, 41 264,84 грн - 3% річних.

1.3. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 позов Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Філіпс Україна" 515 685,07 грн - відрахувань, 41 264,84 грн - 3% річних та 9 568 грн - витрат на оплату судової експертизи. Стягнуто з ТОВ "Філіпс Україна" в дохід Державного бюджету України 5 156,85 грн державного мита та 118 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.3. Рішення суду першої інстанції, з посиланням на порушення відповідачем частини п`ятої статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, з огляду на встановлення судом ввезення відповідачем на територію України товарів, на суму 17 180 502,26 грн, з яких здійснюється сплата відрахувань.

2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.12.2019, замінено позивача у справі № 58/505 - Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" на його правонаступника Громадську спілку "Український музичний альянс".

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Філіпс Україна" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі № 58/505 - без змін.

2.6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову;

- експертом, під час проведення експертизи, призначеною ухвалою суду першої інстанції від 04.04.2013, досліджено інформацію про споживчі властивості товару відповідача, що містилася у технічній документації (інструкціях користувача) до обладнання;

- висновок судового експерта від 31.01.2014 № 3618/13-35, складений за допомогою застосування спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності, є належним і допустимим доказом у справі і заслуговує на увагу господарського суду у якості доказу у справі у сукупності із іншими зібраними у справі доказами;

- експертиза, призначена судом апеляційної інстанції, проведена не була та матеріали справи були повернені до суду з повідомленням про неможливість її проведення від 02.09.2019 № 11600/14-35, у якому експерт зазначив, що «визначення наявності певних функцій (щодо здійснення запису та створення копії запису) в обладнанні, яке згідно з матеріалів справи, ввезене відповідачем на митну територію України за період з 23.03.2010 по 13.10.2011, не потребує застосування спеціальних знань експерта в галузі відеозвукозапису або суміжних прав, оскільки даний факт може бути встановлений шляхом ознайомлення з відповідними інструкціями з експлуатації даного обладнання»;

- висновок експерта від 07.11.2019 № 5948 не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки експертиза проводилась за замовленням представника відповідача, матеріали справи судовому експерту Савчину P.M. не надсилались та по суті встановити достовірність досліджуваних об`єктів не видається за можливе. Крім того, суд зазначив, що функціональні властивості телевізорів Philips відповідних моделей досліджувалися у цій справі та у справі № 910/7891/13, у якій судами встановлено, що із застосуванням цього обладнання можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах. Також, суд вказав на те, що експертом категорично без будь-яких застережень проігнорована можливість запису телевізійних програм на жорсткий диск.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Філіпс Україна" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 58/505, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Філіпс Україна" оскаржує судові рішення у цій справі на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права під час розгляду цієї справи, зокрема: частини шостої статті 12, частини другої статті 21 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»; частини другої статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та порушили норми процесуального права, зокрема, частини першої статті 77, частини першої статті 79, статті 276, підпунктів а, в пункту З частини першої статті 282 ГПК України.

4.3. ТОВ "Філіпс Україна" стверджує, що Північний апеляційний господарський суд під час прийняття оскаржуваної постанови застосував частину першу статті 77, частину першу статті 79, 86 ГПК України без урахування позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.01.2020 у справі № 916/2640/17; підпункт в пункту 2 частини першої статті 282 ГПК України без урахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.07.2018 у справі № 758/824/17, а також позиції Європейського суду з прав людини у рішеннях по справам "Суомінен проти Фінляндії" від 02.07.2003, "Гірвіссарі проти Фінляндії" від 27.09.2001.

4.4. Скаржник вважає, що ця касаційна скарга має бути розглянута судом касаційної інстанції з метою формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення справедливого, повного та всебічного розгляду судових справ.

Так, ТОВ "Філіпс Україна" зазначає, що Верховним Судом не сформовано практики (відсутні висновки) із застосування норм права у сфері правовідносин по стягненню відрахувань (відсотків) за ввезення на територію України виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах на підставі пункту 2 статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме щодо питань оцінки судових експертиз, повноважень неакредитованої організації колективного управління на стягнення відрахувань, а також надання належної правової оцінки доводам сторін справи.

4.5. ТОВ "Філіпс Україна" стверджує, що висновок за результатами проведення експертизи відеозвукозапису від 31.01.2014 № 3618/13-35 не є допустимим доказом на підтвердження обставин, що входять до предмета доказування, а також спростовується більш вірогідним доказом, тому, на думку скаржника, існують підстави стверджувати, що суди попередніх інстанцій надали неналежну оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

4.6. Скаржник вважає, що допустимим доказом у справі на підтвердження технічних характеристик спірного обладнання (можливість виготовлення примірників та запису) міг бути лише та виключно висновок комп`ютерно технічної експертизи. А дослідження комп`ютерної техніки експертом з відео-звукозапису призвело до того, що судова експертиза, якою керувались суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень, проводилась особою, яка не мала належної кваліфікації для дослідження властивостей комп`ютерної техніки, а тому, висновок судового експерта КНДІСЕ від 31.01.2014 №3618/13-35 був недопустимим доказом для прийняття рішення у цій справі.

4.7. ТОВ "Філіпс Україна" вважає, що Північний апеляційний господарський суд, в порушення частини першої статті 79 ГПК України, не надав належної оцінки поданому скаржником доказу (висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи від 07.11.2019 № 5948, виконаному Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз), а лише визнав його таким, що «не може вважатись достовірним...».

Скаржник вказує на те, що суд помилково визнав висновок судового експерта КНДІСЕ від 31.01.2014 № 3618/13-35 більш вірогідними, ніж висновок судового експерта ЛНДІСЕ від 07.11.2019 № 5948.

4.8. ТОВ "Філіпс Україна" зазначає про те, що судом апеляційної інстанції проігноровано те, що позивач на момент розгляду справи не був уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав відрахувань.

4.9. За таких обставин, скаржник стверджує, що на момент розгляду Північним апеляційним господарським судом цієї справи, позивач не був належною організацією колективного управління, а тому ГС "Український музичний альянс" був неналежним позивачем у цій справі.

4.10. Скаржник зазначає, що Північним апеляційним господарським судом взагалі не досліджене питання та не встановлені обставини щодо того, чи має позивач право вимагати у скаржника виплати відрахувань без можливості їх розподілу між авторами.

4.11. ТОВ "Філіпс Україна" вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на рішення Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/7891/13, яким начебто встановлювалось, що функціональні властивості телевізорів РhіІірs моделей 52PFL9606T/12, 50PFL7956T/12, 42PFL7606T/12, 47PFL7606T/12, 55PFL7606T/12, 42PFL7676T/12, 42PFL7406T/12, 46PFL8606T/12, 32PFL7406H/12, 32PFL9606H/12, 46PFL9706T/12, 32PFL7606H/12, 32PFL7476H/12, 46PFL8686H/12, 55PFL6606T/12, 32PFL7606T/12, 32PFL7606T/12, 42PPFL7486H/12, 40PFL8606T/12 дозволяють з застосуванням цього обладнання здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах.

Так, скаржник вважає, що для встановлення тотожності обладнання у цій справі і обладнання, що розглядалось у справі N 910/7891/13, для застосування частини четвертої статті 75 ГПК України, суд апеляційної інстанції мав ознайомитись із матеріалами справи № 910/7891/13, зокрема, з інструкціями користувача, на базі яких визначити, чи є технічні пристрої однаковими, або вони просто схожі за назвою.

Скаржник стверджує, що співставлення обладнання виключно за його назвою не дає змоги об`єктивно прийти до висновку про те, що у справах № 910/7891/13 та 58/505 на дослідження надавались тотожні технічні пристрої, тому ТОВ "Філіпс Україна" вважає, що Північний апеляційний господарський суд передчасно використав рішення у справі № 910/7891/13 як преюдиціальне.

Крім того, скаржник зазначає, що у справі № 910/7891/13 досліджувались лише дев`ятнадцять моделей обладнання РhіІірs (схожих за назвою зі спірним обладнанням в цій справі) в той час, як у цій справі судом розглядаються шістдесят дві одиниці технічних пристроїв РhіІірs різних моделей.

5. Позиція позивача у справі

5.1. Від ГС "Український музичний альянс" 12.05.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Поданий ГС "Український музичний альянс" відзив приймається судом до розгляду з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень ГПК України щодо продовження процесуальних строків на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

5.3. ГС "Український музичний альянс" щодо допустимості висновку КНДІСЕ №3618/13-35 зазначає про те, що у цьому випадку має місце перетинання спеціальних знань судових експертів різних спеціальностей, а тому спеціальні знання у сфері відеозвукозапису та у сфері комп`ютерної техніки в рівній мірі могли бути застосовані при вирішенні питань, що входили до предмета доказування у цій справі.

5.4. Позивач вказує на те, що судом апеляційної інстанції надано оцінку висновку Львівського НДІСЕ №5948 з зазначенням про те, що: цей висновок не узгоджується з іншими матеріалами справи; з поданих відповідачем доказів не видається можливим з`ясувати, що саме досліджувалося судовим експертом, оскільки посібники, якими керувався експерт не є додатками до висновку №5948; також вказано про те, що названий висновок не узгоджується з обставинами, встановленими у господарській справі №910/7891/13 за участю тих же сторін.

5.5. ГС "Український музичний альянс" зазначає, що не погоджуючись з висновком експерта КНДІСЕ №3618/13-35, скаржник не наводить жодних контраргументів стосовно тих мотивів, якими керувався суд апеляційної інстанції, відхиляючи висновок судової експертизи проведеної відповідачем. Скаржник лише вказує на «правильність» чи «не правильність» виду експертизи, проведеної КНДІСЕ.

5.6. Позивач наголошує на тому, що Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» набрав чинності 22.07.2018, а спірні правовідносини виникли за довго до набрання чинності цим законом, а тому, на переконання позивача, з`ясування обставин, на які вказує скаржник щодо застосування цього Закону, не входить до предмету доказування у цій справі. Крім того, позивач зазначає, що наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 №267 позивач отримав акредитацію у сфері обов`язкового колективного управління - «відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також аудіовізуальних творів».

5.7. Щодо обставин встановлених у справі №910/7891/13, позивач зазначає про те, що відповідач не надав жодного доказу, в обґрунтування неможливості використання судом апеляційної інстанції обставин, встановлених у названій справі.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Позивач є уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується Свідоцтвом від 20.12.2007 №2/у, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності.

6.2. У період з 23.03.2010 по 13.10.2011 відповідачем було імпортовано обладнання за кодом згідно з УКТЗЕД 8520, 8527 31, та 8528 загальної фактурної вартості 17 189 502,26 грн.

6.3. Судом першої інстанції направлено запит Державній митній службі України щодо надання інформації про імпорт ТОВ "Філіпс Україна" товарів за кодами, перерахованими постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, відносно яких здійснюється сплата імпортерами відрахувань.

В подальшому Державною митною службою України надано суду першої інстанції електронний диск з відповідною інформацією.

Для встановлення товарів, що відповідають вимогам, передбаченим частиною п`ятою статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», та під час ввезення яких на територію України імпортери сплачують відрахування, що є предметом спору у цій справі, ухвалою суду першої інстанції від 04.04.2013 призначено судову експертизу, на вирішення експерта було поставлено наступні питання:

- яке обладнання, згідно з матеріалів справи, ввезене відповідачем на митну територію України за період з 23.03.2010 по 13.10.2011 (визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, із кодами згідно з УКТЗЕД 8520 (крім товарних підкатегорій 8520 20 00 00 та 8520 90 10 00), 8521 (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00), 8527 13, 8527 31, 8528), придатне для виготовлення одного або більше примірників певного твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі? Якщо придатне, то яке саме обладнання?;

- яке обладнання, згідно з матеріалів справи, ввезене відповідачем на митну територію України за період з 23.03.2010 по 13.10.2011 (визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 , із кодами згідно з УКТЗЕД 8520 (крім товарних підкатегорій 8520 20 00 00 та 8520 90 10 00), 8521 (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00), 8527 13, 8527 31, 8528), для запису одного або більше примірників певного твору, відеограми, фонограми для їх тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер? Якщо придатне, то яке саме обладнання?;

- яке обладнання, згідно з матеріалів справи, ввезене відповідачем на митну територію України за період з 23.03.2010 по 13.10.2011 (визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, із кодами згідно з УКТЗЕД 8520 (крім товарних підкатегорій 8520 20 00 00 та 8520 90 10 00), 8521 (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00), 8527 13, 8527 31, 8528), призначене для використання виключно в особистих цілях в домашніх умовах?

6.4. У висновку експерта від 31.01.2014 №3618/13-35 встановлено:

1. Для копіювання відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі з одного носія інформації на інший придатне наступне обладнання: - домашній кінотеатр фірми «Philips» моделі: HTS3377/51, HTS3373/51 HTS3520/51, HTS5550/51, HTS3540/51.

Решта обладнання (із врахуванням комплекту поставки) непридатне для копіювання відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріал формі з одного носія інформації на інший;

2. Для запису відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі придатне наступне обладнання: - телевізори фірми «Philips» моделі: 42PFL7676T/12, 42PFL7676T/12, 47PFL7666H/12, 42PFL7676H/12, 42PFL7606T/12, 42PFL7606T/12, 47PFL7606T/12, 47PFL7606T/12, 55PFL7606T/12, 55PFL7606T/12, 47PFL7606H/12, 47PFL7606H/12, 37PFL7606H/12, 37PFL7606T/12, 37PFL7606T/12, 32PFL7606H/12, 32PFL7606H/12, 42PFL7606H/12, 32PFL7606T/12, 32PFL7606T/12, 50PFL7956T/12, 52PFL9606T/12, 32PFL9606H/12, 46PFL9706T/12, 42PFL7406T/12, 42PFL7406T/12, 42PFL7406H/12, 42PFL7486H/12, 42PFL7486H/12, 32PFL7406H/12, 32PFL7476H/12, 46PFL8686H/12, 40PFL8606T/12, 46PFL8606T/12, 46PFL8606T/12; - MP3- плеєри фірми «Philips» моделі: SA011102S/02, SA011104S/02.

Разом з тим, серед зазначеного вище обладнання, носій інформації входить до комплекту поставки як вбудований флеш-накопичувач лише в наступному обладнанні (тобто, реалізація функції запису без використання сторонніх пристроїв (з врахуванням комплекту поставки) можлива лише у наступному обладнанні): - MP3-плеєри фірми «Philips» моделі: SA011102S/02, SA011104S/02.

Решта обладнання непридатне для запису відеофонограм та/або фонограм в будь-якій матеріальній формі;

3. Призначене для використання виключно в особистих цілях в домашній умовах наступне обладнання, а саме: - телевізори фірми «Philips» моделі: 52PFL9606T/12, 50PFL7956T/12, 42PFL7606T/12, 47PFL7606T/12, 55PFL7606T/12, 47PFL7606T/12, 42PFL7676T/12, 47PFL7666H/12, 42PFL7406T/12, 42PFL7406H/12, 47PFL7606H/12, 55PFL7606T/12, 37PFL7606H/12, 37PFL8605H/12, 40PFL6606H/12, 46PFL8606T/12, 55PFL6606H/12, 37PFL7606T/12, 42PFL7606T/12, 42PFL7406T/12, 46PFL9706T/12, 42PFL7486H/12, 47PFL7606H/12, 32PFL6606H/12, 32PFL7606H/12, 58PFL9955H/12, 40PFL8505H/12, 52PFL8605H/12, 40PFL9705H/12, 46PFL8505H/12, 46PFL9705H/12, 32PFL7605H/12, 40PFL8605H/12, 52PFL8605H/12, 58PFL9955H/12, 46PFL8505H/12, 55PFL6606H/12, 32PFL6636H/12, 42PFL7486H/12, 32PFL7406H/12, 32PFL7476H/12, 42PFL7676H/12, 32PFL7606H/12, 32PFL9606H/12, 46PFL6606H/12, 37PFL7606T/12, 42PFL7606H/12, 37PFL6606H/12, 46PFL8686H/12, 40PFL8606T/12, 32PFL7606T/12, 42PFL7676T/12, 46PFL8606T/12, 55PFL6606T/12, 32PFL7606T/12; - MP3-плеєри фірми «Philips» моделі: SA011102S/02, SA011104S/02; - домашній кінотеатр фірми «Philips» моделі: HTS3377/51, HTS3373/51, ETS3520/51, HTS5550/51, HTS3540/51.

6.5. З інформації наявної на диску, який був наданий митною службою судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за відповідний період ввезено на територію України товарів, з яких в порядку частини п`ятої статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» здійснюється сплата відрахувань, на загальну суму 17 180 502,26 грн.

6.6. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Філіпс Україна" подано суду висновок експерта за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи від 07.11.2019 № 5948, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Савчином P.M . Вказаний висновок був залучений судовою колегією до матеріалів справи.

У висновку експерта від 07.11.2019 № 5948 встановлено, що спірне обладнання призначено для використання в домашніх умовах і виключно в особистих цілях; не призначено для виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запису для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, а також їх запису для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

6.7. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на справу № 910/7891/13, спір у якій виник між тими ж сторонами щодо стягнення відрахувань (відсотків) від вартості імпортованого ТОВ "Філіпс Україна" обладнання і (або) матеріальних носіїв, розмір яких визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992. У постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у названій справі встановлено наступне: «Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Філіпс Україна" за період з 22.11.2011 по 26.03.2013 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, а саме: аудіоплеєри МР3 , МР4 з функціями переносу музики з комп`ютера на внутрішню пам`ять аудіоплеєра та/або запису голосу та/або запису ефіру радіостанцій (SA3MXX04K/02; SA3MXX02K/02; SA3VBE04K/02; SA3VBE08R/02; SA3VBE04R/02; SA3ARA08K/02; SA3ARA04K/02; SA3RGA02R/02; SA3RGA08K/02; SA3RGA04K/02; SA3MUS08S/02; SA3MUS16S/02; SA4DОТ02WN/12; SA4DОТ02РN/12; SA060308S/97; SA4RGA02KF/97) і телевізори Smart-TV з функцією запису ТВ-програм (46PFL8686Н/12; 42РPFL7486Н/12; 32PFL7606Н/12; 37PFL7606Т/12; 32PFL7606Т/12; 52PFL9606Т/12; 55PFL6606Т/12; 42РDL7906Т/12; 32PFL9606Н/12; 46PFL8606Т/12; 47PFL7606Т/12; 32PFL7406Н/12; 47PFL7666Т/12; 42PFL7406Т/12; 42PFL7676Т/12; 50PFL7956Т/12; 40PFL8606Т/12; 32РDL7906Т/12; 46PFL9706Т/12; 42PFL7606Т/12; 32PFL7476Н/12; 32PFL6606Т/12; 40PFL6606Т/12; 55PFL7606Т/12; 32PFL6636Т/12; 32 PFL5507Н/12; 40PFL5007Н/12; 46PFL5007Н/12; 32PFL5007Н/12), що класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД 8527139900 і 852829900 загальною фактурною вартістю 41 265 992, 60 грн».

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названого закону розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за період з 23.03.2010 по 13.10.2011 та 3% річних за період з 23.03.2010 по 08.04.2014.

8.2. Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, статтями 1, 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтею 509 ЦК України.

8.3. Відповідно до положень Закону України "Про авторське право і суміжні права":

- відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер (стаття 1);

При цьому, Верховний Суд наголошує на тому, що під поняття "відтворення" підпадає кожна (окрема) із зазначених у ній дій, тобто як виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, так і їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній, оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер), а також обидві ці дії, вчинені разом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 910/2333/16.

- допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті (частина друга статті 42);

- виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети (частина четверта статті 42 в тій же редакції);

- розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв (частина п`ята статті 42).

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до Постанови №992 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (далі - Порядок), затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за № 1153/8474.

Відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов`язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.

Сторонами господарського зобов`язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:

- зобов`язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Товариство;

- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань. Законодавством України передбачена можливість існування необмеженого кола таких організацій. В даному випадку такими уповноваженими організаціями колективного управління є позивач.

Змістом зобов`язання, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", є взаємні права і обов`язки:

- обов`язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;

- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов`язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

8.4. Отже, Верховний Суд зазначає, що зобов`язання, суб`єктом якого є позивач, виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.

З огляду на відповідні законодавчі приписи, з`ясувавши з їх правильним застосуванням, що обладнання й засоби, наведені у оскаржуваних судових рішеннях, є таким, що відповідало, з огляду на його функціональні можливості, у період часу, за який нараховано відрахування, тим критеріям, що зазначені у статтях 1, 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" і в додатку до Постанови №992, - суди попередніх інстанцій правильно застосували вказані вище норми матеріального права, вірно витлумачили їх з урахуванням установлених судом обставин.

8.5. Викладене не спростовується доводами касаційної скарги.

8.5.1. У касаційній скарзі ТОВ "Філіпс Україна", як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі посилається, серед іншого, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Посилання ТОВ "Філіпс Україна" на прийняття судом апеляційної інстанції постанови без урахування позицій Верховного Суду викладених у справах №916/2640/17 (про стягнення заборгованості, обґрунтованої неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду) та №758/824/17 (про визнання електронних торгів недійсним) відхиляється судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними, як за предметом позову, підставами позову, змістом позовних вимог так і за фактичними обставинами справи.

8.5.2. Під час оцінки доводів викладених у пунктах 4.3, 4.5 - 4.7, 4.10 - 4.11 та 5.3 - 5.5, 5.8 цієї постанови Верховний Суд зазначає таке.

8.5.3. Твердження про те, що висновок експертизи від 31.01.2014 № 3618/13-35 є єдиним доказом у справі, на підставі якого були ухвалені оскаржувані рішення судів попередніх інстанції, не беруться судом касаційної інстанції до уваги, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій оцінено і досліджено докази з дотриманням статті 86 ГПК України (у відповідних редакціях). Так, під час розгляду справи судом першої інстанції отримано витребувані ним у Департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України відомості про факти митного оформлення ТОВ "Філіпс Україна" товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003, з кодом згідно з УКТЗЕД 8520 (крім товарних підкатегорій 8520 20 00 00 та 8520 90 10 00), 8521 (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00), 8527 13, 8527 31, 8528, ввезених ним у митному режимі імпорту за період з 23.03.2010 по 13.10.2011, із зазначенням: - номеру вантажно-митної декларації; - дати митного оформлення товару; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; - вартості товару, заявленої ТОВ "Філіпс Україна" (фактурна вартість у гривнях).

З інформації наявної на диску, який наданий Митною службою, судами встановлено, що відповідачем за період з 23.03.2010 по 13.10.2011 було ввезено на територію України товари, з яких в порядку частини п`ятої статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» здійснюється сплата відрахувань, на загальну суму 17 180 502,26 грн.

Також в матеріалах справи є лист Державного департаменту інтелектуальної власності №16-07/13 та диск з інформацією щодо імпортерів обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

8.5.4. Аргументи скаржника щодо недопустимості висновку судового експерта КНДІСЕ від 31.01.2014 № 3618/13-35 також не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки твердження відповідача про відсутність у особи, яка проводила відповідну експертизу належної кваліфікації ґрунтується лише на назві експертного висновку без зазначення кваліфікації (яка вказана у названому висновку) самого експерта. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що сама лише назва проведеної експертизи, без врахування змісту проведених досліджень і висновків, не може бути підставою для врахування чи не врахування такого експертного висновку судом. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд повинен надати оцінку висновку експерта за своїм внутрішнім переконанням разом із іншими доказами у справі, так як висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили для суду.

8.5.5. Твердження скаржника про ненадання оцінки поданому відповідачем висновку експерта не заслуговує на увагу з огляду на його дослідження судом з подальшою оцінкою, що відображено у мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

8.5.6. Верховний Суд зазначає, що міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, визначається судом, зокрема, в залежності від предмету та підстав позову, характеру спірних правовідносин, встановлених обставин справи у кожній конкретній справі. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій наведені міркування і доводи з яких виходили суди під час розгляду справи. З огляду на зазначене суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини у рішеннях у справах "Суомінен проти Фінляндії" від 02.07.2003 та "Гірвіссарі проти Фінляндії" від 27.09.2001.

8.5.7. Щодо доводів скаржника про безпідставність зазначення у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції обставин встановлених у справі № 910/7891/13, то суд касаційної інстанції вважає їх неприйнятними. Встановлені у названій справі обставини не були єдиним доказом, на якому ґрунтується ухвалене рішення у справі, що розглядається, а вказане судом апеляційної інстанції як один з - поміж інших встановлених у справі доказів. Натомість відповідач жодним чином не спростував наведеного та не надав доказів на підтвердження того, що вказані технічні пристрої (які співпадали за назвою) відрізняються.

8.5.8. Отже, аргументи скаржника про порушення вимог статей 76-79 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та/чи не надав належної оцінки обставинам справи, Верховним Судом, зважаючи на статтю 300 ГПК України відхиляються, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, зводяться, насамперед, до достовірності доказів та їх переоцінки, про перевагу одних доказів над іншими, встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, проте суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак міркування скаржника не свідчать про наявність порушень норм процесуального права, які визначені підставами для скасування відповідного судового рішення згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 287 та статей 310-312 ГПК України .

8.6. Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції частини шостої статті 12, частини другої статті 21 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», то суд касаційної інстанції відхиляє їх з огляду на необґрунтованість, враховуючи таке.

Позов у цій справі подано позивачем у 2011 році. Спірні правовідносини між сторонами виникли ще раніше, а саме починаючи з березня 2010 року та тривали по жовтень 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача є уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Факт, що позивач є уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах на момент звернення до суду з позовом не заперечується і відповідачем у справі, та не спростовано у суді другої інстанції.

Відповідно до пункту 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Так, Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», на порушення якого посилається скаржник, прийнято 15.05.2018, набрав чинності 22.07.2018. Відповідно до пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» названого закону, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Таким чином, спірні правовідносини у цій справі виникли раніше (2010- 2011 роки), тобто до набрання чинності Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (22.07.2018).

Позивач на момент подання позову був уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. У матеріалах справи відсутні докази, а судами не встановлено відсутність у позивача вказаних повноважень. В контексті встановлених обставин у цій конкретній справи Верховним Судом не вбачається неправильного застосування частини шостої статті 12, частини другої статті 21 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

8.7. З огляду на викладене у розділі 8 цієї постанови відхиляються доводи касаційної скарги, наведені у розділі 4 цієї постанови.

8.8. Верховним Судом приймаються до уваги доводи ГС "Український музичний альянс", викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що ґрунтуються на встановлених судами попередніх інстанцій обставинах справи.

8.9. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип юридичної визначеності, складовою якого є принцип res judicata.

Базове тлумачення принципу res judicata, вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.10. Колегія суддів касаційної інстанції звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", в яких послідовно зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Верховний Суд вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Філіпс Україна" не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

9.2. При цьому, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовано як статтю 1, зокрема, правильно витлумачено термін «відтворення» так і статтю 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», постанову Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, у контексті встановлених обставин, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 910/2333/16. Верховним Судом також не встановлено неправильного застосування частини шостої статті 12, частини другої статті 21 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» з огляду на обставини справи.

9.3. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Філіпс Україна" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Понесені ТОВ "Філіпс Україна" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 58/505 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова